Фредеріка фон Реден, для рідних і близьких просто Фрітце, уроджена баронеса Рідезель цу Ейзенбах, була дружиною прусського міністра Фрідріха фон Редена. В історію Сілезії вона увійшла, як “покровителька долини Хіршбергер” (Kotlina Jeleniogórska), відзначена так за багаторічну благодійну, просвітницьку діяльність та меценатство у регіоні.
Детальніше про життя цієї видатної жінки в нашому матеріалі, на сайті wroclawanka.
Родина полковника Рідезеля
12 травня 1744 року, у Вольфенбюттелі, у родині брауншвейзького полковника Фрідріха Адольфа Рідезеля, барона цу Ейзенбаха та Фредеріки фон Массов, народилася друга дочка — Фрітца.
Барон Ейзенбах був людиною енергійною і діяльною, тому брав участь чи не у всіх збройних конфліктах, що відбувалися в Європі. Він навіть бився на боці англійців в Америці, куди за ним довелося їхати дружині з трьома дітьми.
У перервах між “боями та походами” сім’я полковника жила у родовому маєтку, в Брауншвейзі, використовуючи “мирний час” для відпочинку та навчання дітей. Зими ж, як правило, сімейство Рідезель проводило у Берліні. Тут, наприкінці 1792 р., 19 річна Фрідеріка і познайомилася з графом Фрідріхом Вільгельмом фон Реденом, який був старший за неї на 22 роки. Це сталося під час балу-маскараду, у будинку її дядька міністра фон Масова.
На той час Фон Реден володів маєтком Бухвальд (Буковець) у Крконоші, де він створив зразкову ферму і заснував чудовий англійський ландшафтний парк. Однак це було тільки його хобі, справою всього життя фон Редена була гірничодобувна та металургійна промисловість Сілезії, якою він опікувався з 1779 р.
У 1800 р. генерал Рідезель помер. Його вдова поселилась у Берліні на Лейпцигерштрассе. Тут Фрітце знову зустрілася із фон Реденом. Їхні стосунки відновилися і тривали якийсь час. Нарешті, у квітні 1802 року, Реден зізнався у своїх почуттях у листі до Фрітце. Своєю чергою, дівчина все обміркувала, і після обговорення пропозиції графа з рідними відповіла йому згодою.
Того ж року, 9 серпня, вона стала дружиною фон Редена, а 14 серпня молодята переселилися до Буковця.
Вдова фон Реден
У цьому шлюбі не було дітей, проте подружжя прожило в коханні та злагоді 12 років. У 1815 р. граф фон Реден помер і для Фредеріки почався період вдівства, який тривав майже 40 років. Свою нову мету в житті вона знайшла у вірі, благодійності, просвітницькій діяльності та меценатстві. Крім того, як спадкоємиця графа, вдова фон Реден керувала маєтком Бухвальд, займалася селекцією пшениці, вирощувала льон.
Згодом замок став культурним та духовним центром краю, а сама долина – місцем зустрічей і спілкування польської та німецької аристократії.
Так, приблизно в цей час, в Мислаковицях, купив маєток фельдмаршал Гнейзенау, Через кілька років принц Вільгельм Прусський, брат короля Фрідріха Вільгельма III, оселився в Карпниках, потім в Цишицю під Коварами переїхав князь Радзівіл. Згодом всі ці люди стали близькими друзями графині фон Реден і часто гостювали в Бухвальді.
Біблійне товариство та заслане село
У 1815 р., незадовго до своєї смерті, граф фон Реден заснував у Буковці Біблійне товариство. Це був його останній значний проєкт. Підтримка та розвиток просвітницької організації стала для Фредеріки справою честі та пам’яті про коханого чоловіка.
Так, учні Буковицької школи щорічно отримували від графині подарунки на всі великі релігійні та світські свята, а також у день її народження та день народження покійного чоловіка.
Під керівництвом довічного президента Біблійного суспільства Фредеріки фон Реден, організація розквітла і стала важливою частиною суспільного життя в Сілезії, від діяльності якої, значною мірою, залежало фінансуванням важливих соціальних і культурних проєктів у регіоні.
Крім цього, Фредеріка реалізовувала і власні ідеї, наприклад займалася створенням села для “переселенців” в Кркноші. У 1837 р. вона очолила Комітет, який допомагав протестантам, вигнаним із рідних місць, через свої релігійні переконання. Врешті Комітет добився свого — 422 жителі Ціллерталя (Тіроль) отримали дозвіл короля Пруссії на поселення в Сілезії.
Церква Ван
У 1841 р. король Пруссії звернувся до графині фон Реден з незвичайним проханням. У 1840 р., у місті Ван, у Норвегії, на місці старовинної церкви вирішили зводити нову. Професор із Дрездена Йохан Далем, щоб урятувати пам’ятник архітектури від знищення, викупив його, проте подальші витрати, пов’язані з перевезенням до Пруссії, були йому не по кишені. Фрідріх Вільгельм IV дізнався про це і розпорядився покрити витрати коштом скарбниці.
Далі треба було вирішити, де стоятиме будівля. Ідею короля, поставити церкву на Павичевому острові, у Берліні, графиня фон Реден не підтримала, і монарх доручив їй самостійно знайти місце.
Фредеріка із завданням упоралася. З її точки зору, розумним рішенням було встановити “норвезьку” церкву в Сілезії, над Мислаковицями, де з найближчих сіл: Форста (Будники), Вольфшау (Вільча Поремба), Баберхойзер (Боровіце), Брюкенберг (Карпач Горний), люди могли ходити на службу. Тим більше, що ці села жили без церкви вже 100 років, бо стара розвалилася, а на нову грошей не було. Графиня також запропонувала побудувати, в єдиному стилі з храмом, будинок для пастора та школу.
Королю ідея сподобалася. Церкву назвали Ван і присвятили її Христу Спасителю. Загальна сума витрат на будівництво становила 23 000 талерів. Монарх щедро передав графині 40 000 талерів, залишок цієї суми вона витратила на допомогу нужденним.
Сама реконструкція розпочалася у 1842 р. 2 серпня король, у супроводі графині, заклав перший камінь, і робота закипіла.
В архівах збереглося листування Фредеріки фон Реден з Вільгельмом IV, з якого випливає, що король вдавався у всі деталі процесу. Очевидно з документів і те, що церква Ван займала весь вільний час графині — через її руки пройшли всі елементи оздоблення храму, його креслення, вбрання та богослужбове начиння,
У липні 1844 р., у присутності короля з дружиною та численних гостей, церкву Ван освятили.
До відома, після смерті графині фон Реден, поряд з “норвезькою” церквою встановили камінь з написом подяки, зроблений рукою правителя Пруссії.
До речі, приблизно в цей же час відбулася ще одна важлива культурна та громадська подія в Сілезії — розпочалося друкування Єленягурської Біблії. Цією справою Фредеріка займалася ще у 30-ті роки, проте тоді її довелося відкласти через приїзд “емігрантів” з Ціллерталя. Перші аркуші майбутнього видання графиня отримала на початку 1842 р. проте завершився процес лише у 1844 р. За вказівкою короля, нова Біблія була відправлена до всіх шкіл Сілезії.
Жити, щоб зробити світ кращим
Чим ще займалася Фредеріка фон Реден у ці роки? Вона створювала нові робочі місця для місцевих жителів. Так, у 1843 р., з її ініціативи збудували рукавичну фабрику, де працювало близько двох десятків робітниць. Згодом підприємство розширилося.
Далі, на прохання графині, яка бажала допомогти ткачам, що бідували, король замовив для палацу в Мислаковицях постільну білизну на суму 1800 талерів. Потім від нього надійшло солідне замовлення на меблі. Графиня, своєю чергою, надовго забезпечила роботою ткачів, добившись великих підрядів із Берліна на лляні тканини.
У серпні 1853 р., в Кенгсхютте (Хожув), відбулося відкриття пам’ятника графу фон Редену, на якому був присутній і король. То була остання зустріч монарха з графинею фон Реден. У травні 1854 р. через 2 дні після свого 80-річчя, вона тихо померла у своєму маєтку, і була похована на території абатства, поряд з чоловіком.
