Вона розмовляла сьома мовами та дивилася ночами в телескоп на зірки. Її ім’ям названо метеорит і один із кратерів на Венері.
У цій статті на сайті wroclawanka ми розповімо про Марію Куніц, жінку-астронома, яка жила в Сілезії за часів Тридцятирічної війни.
Дивовижна Марія Куніц
У 1727 р. пастор із Бреслау Йоганн Каспар Еберті опублікував чудову книгу — “Високоосвічені жінки Сілезії” (“Schlesiens Hoch- und Wohlgelehrtes Frauenzimmer”). Це була антологія, яка складалася з розповідей про жінок — вчених, художниць, громадських діячів, які зуміли знайти своє місце у світі, що належав чоловікам.
Одну з історій своєї книги Каспар присвятив Марії Куніц, про яку він писав: “Вона говорила семи мовами, грала на лютні, малювала дивовижні картини. При цьому головним захопленням у житті Куніц залишалася астрологія й астрономія. Це дало їй славу, місце в підручниках, енциклопедіях, і почесне звання “Сілезької Афіни”.
Як ставилися сучасники до Марії? Дуже неоднозначно. Для багатьох сусідів Куніц її спосіб життя був неприйнятним, оскільки ночами жінка дивилася в небо через дивну трубу, а вдень, коли всі доброчесні городянки займалися домашнім господарством та дітьми, спала. Її обговорювали, засуджували та відкрито звинувачували у зневажанні обов’язків дружини та матері (відомо, що Марія мала дітей, але скільки й коли вони народилися, не ясно).
Загалом Куніц часто доводилося виправдовуватися і пояснювати, що заняття наукою не заважає іншим справам. Рятувало ситуацію і те, що чоловік Марії, лікар Еліас Крейчмер, всіляко заохочував її астрономічні дослідження та допомагав із публікаціями їх результатів.
Як показав час, усі ці “страждання” згодом окупилися. Спостереження та розрахунки Куніц об’єднала у наукову роботу “Urania propitia”, видану у 1650 р. Книга обсягом 552 сторінки була присвячена імператору Фердинанду III й написана двома мовами — латинською та німецькою, щоб її могли читати вчені та звичайні люди.
Праця була анонсована як: “Нові, довгоочікувані, прості астрономічні таблиці, якими визначаються шляхи планет по довготі, широті та іншим даним для всіх минулих, теперішніх і майбутніх часів”.
Зазначимо, що публікуючи цю роботу, Марія Куніц серйозно ризикувала своєю свободою та навіть життям. У першій половині XVII ст. геліоцентрична система Коперника-Кеплера ще не отримала достатнього визнання, а церковна інквізиція переслідувала її прибічників. Тому за такі наукові відкриття Куніц могли запросто звинуватити у чаклунстві, богохульстві, посадити у в’язницю або навіть відправити на багаття.
Можливо так би й сталося, але Марія, яка була за складом розуму вченим, залишалася релігійною і богобоязливою людиною. Вона неодноразово підкреслювала, що розглядає свої дослідження, виключно як “форму вдячності висловлену Богові та його досконалій Мудрості”.
Що ми знаємо про Марію Куніц?
Вона народилася в 1604 р. у Волові. Її батько Генріх Куніц, уродженець Легниці, був астрономом і всебічно освіченою людиною.
У 1599 р. Генріх здобув ступінь магістра філософії, потім вивчав медицину у Франкфурті-на-Одері, після чого став міським лікарем у Волові. У 1607 році він переїхав до Свидниці, де також працював за фахом.
Доктор Куніц був заможною людиною. Зокрема, про його достаток свідчать купчі на землі в Хохенгірсдорфі та Кунцендорфі, в околицях Свидниці. Родина Куніц також володіла великим будинком у центрі міста.
У 1603 році Генріх одружився з Марією фон Шульц. У цьому шлюбі народилося троє дітей, а Марія була первістком.
Дівчинка росла в атмосфері поклоніння науці, знанням та спілкуванню з культурними, освіченими людьми. У п’ять років вона вже самостійно читала, згодом почала розбиратися в медицині, музиці, живописі. Ще однією пристрастю Марії було вивчення мов. Вона говорила німецькою, польською, італійською, латиною, грецькою, івритом та французькою.
При цьому головною справою всього її життя залишалася астрономія, любов до якої, очевидно, передалася Марії від батька.
У 1629 р. вона вдруге вийшла заміж (її перший чоловік помер за 6 років до цього) за Еліаса Крейчмера, лікаря зі Свидниці. Чи варто говорити, що Крейчмер також захоплювався астрономією та астрологією і мав власні наукові роботи, за які був нагороджений дворянським титулом.
Що було потім?
Під час Контрреформації подружжя-євангелісти були змушені виїхати зі Свидниці та оселитися у Бичині. Це сталося у 1640 р. Проте бурхливі події Тридцятирічної війни знову зірвали їх із місця. Якийсь час сім’я жила в цистерціанському монастирі в Олобі, а коли ситуація нормалізувалася, повернулися до Бичини, де й мешкали до кінця своїх днів. У 1661 р. Еліас Крейчмер помер, а через 3 роки померла і Марія Куніц. Подружжя поховали на місцевому євангелічному цвинтарі.
У Свидниці в пам’ять про жінку астронома встановлено меморіальну дошку і декоративну лаву перед її колишнім будинком та школою, яка має ім’я Марії Куніц.
