Дивно, але біографія педіатра та професора медичних наук Ханни Гіршфельд у чомусь навіть затьмарює образ її чоловіка, авторитетного вченого зі світовим ім’ям, мікробіолога, імунолога та першовідкривача успадкування груп крові — Людвіка Гіршфельда.
Цивільна та військова лікарка, науковець, автор фундаментальних наукових досягнень у галузі педіатрії, поліглот, викладачка, яка читала лекції студентам-медикам у Варшавському гетто, засновник педіатричних клінік у Любліні та Вроцлаві, а також вірна дружина, господиня та любляча мати. І все це про одну людину — Ханну Гіршфельд. Детальніше про її життя читайте у нашому матеріалі, на сайті wroclawanka.
Дівчинка, яка понад усе любила вчитися
Ханна народилася 1884 році, у Вільчковіцах, під Варшавою. Після смерті батька та повторного шлюбу матері сім’я переїхала до Лодзі, де дівчинка відвідувала жіночу гімназію, яку закінчила у 1900 році. У школі у неї виявилися здібності до мов, яких вона знала сім, та до природничих наук.
Коли Ханні було 16 років, на танцювальних курсах дівчина познайомилася з Людвіком Гіршфельдом, за якого згодом вийшла заміж і прожила з ним все життя. Однак до заміжжя, Ханна відвідала Францію, де вивчала медицину, спочатку в Монпельє, а потім у Парижі.
Повернувшись до Німеччини у 1905 році, вона продовжила навчання у Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма. У тому ж році Ханна та Людвік стали жити разом, а їхнє весілля, за спогадами сучасників, “відбулося у перерві між лекціями в університеті”.
У 1908 році Ханна закінчила університет і успішно захистила свою першу докторську дисертацію. Другу, в галузі хірургії, вона захистила у 1916 році, у Неаполі.
Війна, Балкани та польова медицина
З 1908 по 1911 роки Ханна працювала волонтером і асистентом у неврологічному педіатричному відділенні медичної клініки, в Гейдельберзі, а потім Гіршфельди переїхали до Швейцарії.
Наприкінці 1915 року, попри прохання чоловіка залишитись у безпечному Цюриху, Ханна їде на Балкани, де вже повним ходом йшли бойові дії. Там вона та Людвік пробули з невеликими перервами 4 роки. За цей час Ханна встигла попрацювати в кількох польових шпиталях і послужити лікаркою в італійській армії під Неаполем. Пізніше сім’я Гіршфельдів переїхала до Греції, в Салоніки, де Ханна керувала одним із відділень місцевої лікарні.
До цього часу належить низка наукових експериментів, пов’язаних із походженням груп крові, які Гіршфельди провели, скориставшись наявністю кількох етнічних груп серед своїх пацієнтів.
Зазначимо, що результати їх досліджень колеги з науки спочатку сприйняли скептично. І лише в 1919 р. після виходу статті Людвіка Гіршфельда — “Серологічні відмінності між кров’ю різних рас”, опублікованій у престижному науковому журналі “Ланцет”, ставлення наукової спільноти до цього питання змінилося у позитивний бік.
Сама Ханна в цій статті була вказана як співавтор та лікарка Центральної бактеріологічної лабораторії Королівської сербської армії.
Повернення додому
Повернувшись до Польщі, у 1919 році, Ханна Гіршфельд та її чоловік офіційно оформили стосунки, охрестившись та повінчавшись у католицькій церкві. Причиною такої поспішності, очевидно, була вагітність жінки — через кілька місяців вона народила дочку Марію, яка так і залишилася єдиною дитиною в сім’ї.
Після народження дочки Ханна влаштувалася педіатром до Установи соціального страхування, у Варшаві, і окремо вела приватну практику. До речі, у клініці вона працювала як волонтер і принципово відмовлялася від грошової винагороди, а дохід отримувала лише як приватна лікарка.
Її наукові дослідження в цей період стосувалися дитячих інфекційних хвороб — скарлатини, дифтерії, кашлюка та проблем їхньої вакцинації. До сфери її інтересів також входила євгеніка, гематологія та спадковість. До початку Другої світової війни Ханна Гіршфельд загалом опублікувала близько 50 наукових статей.
Війна, гетто та поневіряння
У вересні 1939 р. Німеччина напала на Польщу — почалася Друга світова війна. Поки тривали бойові дії, Ханна організувала у своїй квартирі польовий шпиталь. З початком окупації, Ханну, як особу єврейської національності, звільнили з клініки, проте вона й надалі займалася науковою роботою та надавала медичну допомогу всім, хто її потребував.
У лютому 1941 року, за наказом німецької влади, Гіршфельди переселилися до Варшавського гетто, де Ханна працювала завідувачкою 3-ї дитячої палати. Втім, як такої терапії за умов гетто був, діти часто помирали як від хвороб, так і з голоду. А незабаром біда прийшла і в будинок Гіршфельдів, захворіла їхня єдина дочка, яка страждала і до цього нервовою анорексією.
Погіршення здоров’я дитини змусило Людвіка та Ханну залишити влітку 1942 р. єврейський район у Варшаві та оселитися з метою безпеки окремо один від одного, під чужими прізвищами. Вони ховалися у друзів, переїжджаючи з місця на місце. Однак на початку 1943 року Марія померла, після чого Гіршфельди повернулися до Варшави. Потім вони поневірялися селами на околицях столиці й в жовтні 1944 р. опинилися в Любліні.
Після звільнення Польщі від нацистів у Любліні заснували Університет Марії Кюрі-Склодовської, і подружжя брало активну участь у створенні та організації його медичного факультету. Паралельно Ханна працювала в педіатричній клініці.
У Варшаву, де їх спіткало стільки бід, Гіршфельди більше не повернулися.
Вроцлав та останні роки життя
У липні 1945 року Гіршфельди переїхали до Вроцлава, де Людвік став деканом медичного факультету, а Ханна займалася створенням дитячої клініки, що в умовах повоєнної розрухи виявилося нелегким завданням. У неї не було нічого, ні ліків, ні інструментів, ні медичного персоналу, проте пацієнтів було більше, ніж місць у лікарні.
В результаті медичний заклад розташувався в колишній будівлі Німецького дитячого будинку. на вулиці Szkolnej, пізніше перейменованої на вулицю Józefa Hoene-Wronskiego. Ханна організувала там курси медсестер, заснувала при лікарні ясла.
Крім практичної діяльності, у Вроцлаві вона займалася і наукою, брала участь у міжнародних наукових конгресах — у Цюриху, Копенгагені, Парижі, Лісабоні та Амстердамі.
У 1946 році, під час поїздки до США, на запрошення Фонду Рокфеллера, Ханна домоглася отримання грантів для дитячої лікарні та своїх підопічних. Вона також брала участь у роботі Комітету допомоги дітям ЮНІСЕФ. Тут їй також вдалося отримати солідні субсидії для фінансування медицини у Вроцлаві.
Ханна Гіршфельд була членом багатьох наукових товариств, у тому числі Вроцлавської наукової спільноти, президентом Вроцлавського відділення Польського педіатричного товариства, почесним членом Паризького педіатричного товариства та Міжнародного товариства гематологів. За заслуги у гуманітарній сфері її нагородили сербським орденом Святого Сави та французькою золотою медаллю, за медичну допомогу під час епідемії, у Першу світову війну. У повоєнний період вона була відзначена орденом Прапора 1-го ступеня, Командорським хрестом ордена Відродження Польщі та Лицарським хрестом ордена Відродження Польщі.
Померла Ханна Гіршфельд у похилому віці, 20 лютого, 1964 року, у Вроцлаві, де й похована.
