1 квітня 2013 р., у передмісті Вроцлава, у віці 76 років померла Барбара Пясецька-Джонсон, чия історія життя нагадує сюжет мильної опери, де служниця-іммігрантка зачаровує підстаркуватого мультимільйонера, виходить за нього заміж, після чого стає власницею величезного статку. А закінчується все гучним судовим процесом.
Проте так все і було. Цей суд ЗМІ назвали найбільшою, найдорожчою та найскандальнішою “битвою” за спадок в історії США.
Докладніше про життя філантропа, поціновувача мистецтв та колекціонера — Барбари Пясецької, в нашому матеріалі, на сайті wroclawanka.eu.
“З Івана в пана”
Барбара Пясецька народилася 1937 р., у Східній Польщі, під Гродно (зараз територія Білорусі), у сім’ї фермера. Після закінчення Другої світової війни Пясецькі переїхали до Вроцлава.
Барбара вивчала історію мистецтв та філософію в місцевому університеті та вступила до докторантури Ягеллонського університету у Кракові. У 1968 р., коли з навчанням було покінчено, вона вирушила на заробітки до Італії, а звідти до Сполучених Штатів.
За спогадами Пясецької-Джонсон, свою першу ніч у Нью-Йорку вона провела у брудному готельному номері, з мрією про інше життя та кількома доларами у кишені.
Кажуть, що шукати роботу прислуги її переконав двірник-поляк у готелі на Манхеттені, пояснивши, що так вона отримає безплатне житло та харчування, вивчить англійську, і що це краще ніж робота в музеї чи польській газеті. А саме таким був план Пясецької з самого початку.
Прислухайтесь до порад незнайомців
Все що сталося потім, тільки підтвердило, що той двірник був вельми мудрою людиною та посланцем вищих сил. Незабаром Барбару запросили переїхати до польської родини в Перт-Амбой, штат Нью-Джерсі, і з ними вона пішла на вечірку, де зустріла одну з покоївок Джонсонів, яка розповіла їй про відкриту вакансію кухаря.
В результаті Пясецька влаштувалася на цю посаду, у багату родину. Її найняла Естер Андервуд Джонсон, друга дружина мультимільйонера та власника компанії Johnson & Johnson, Джона Сьюарда Джонсона-старшого.
Що було далі? Незабаром з’ясувалося, що новий кухар зовсім не вміє готувати, і Барбарі в будинку Джонсонів в Олдвіку доручили обов’язки покоївки.
У 1969 році вона залишила цю роботу, щоб вивчати англійську та слухати лекції з історії мистецтва в Нью-Йоркському університеті. Як виявилося пізніше, Джонсон таємно поселив її у дорогій квартирі на Манхеттені, а потім переїхав до неї сам.
У 1971 році він розлучився й одружився зі своєю колишньою покоївкою. На той момент молодій було 34 роки, а молодому 76. Від попередніх шлюбів Джонсон мав шестеро дітей, але нікого з них на весілля не запросили.
Пані Пясецька-Джонсон
За 12 років спільного життя пані Джонсон, яка вивчала історію мистецтв у Польщі, створила чудову колекцію фламандських гобеленів, меблів XVIII століття, а також картин та малюнків Рембрандта, Боттічеллі, Фра Анджеліко, Рафаеля та інших. Разом із чоловіком вони збудували у Прінстоні маєток площею 140 акрів, вартістю від 20 до 30 мільйонів доларів, і назвали його “Yasna Polyana”.
Щасливе сімейне життя тривало до 1983 р., коли Джон Джонсон помер. І після цього пристрасті довкола Барбари закипіли по-справжньому, що загалом і не дивно, адже магнат заповів своїй дружині-полячці практично всі активи, вартість яких на той момент сягала 500 мільйонів доларів (зараз це понад 2 млрд). Щодо дітей, то їх Джонсон “обділив”, зробивши виняток лише для одного.
Слід зазначити, що спадкоємці які нічого не отримали, були загалом людьми не бідними, мільйонерами, переважно завдяки трастам, які їх батько створив раніше. Проте заповіт вони все ж оскаржили.
У позовах, поданих до суду, рідні Джонсона, стверджували, що остання дружина погано впливала на їх батька і використовувала його важкий фізичний стан, щоб змінити документ на свою користь.
Так почалася трирічна судова тяжба, яка обійшлася сім’ї Джонсонів загалом у 24 млн дол., оскільки в гучному процесі брали участь провідні юридичні фірми США.
А ще були гори документів і 4 місяці одноманітних показань свідків, після яких всі таємниці особистого життя членів однієї з найбагатших сімей в Америці перестали бути таємницями та стали загальним надбанням.
Справа була врегульована незадовго до того, як вона мала бути передана до суду присяжних. Місіс Джонсон залишила за собою майно на суму понад 300 мільйонів доларів, діти отримали загалом понад 40 мільйонів доларів, а Harbour Branch, океанографічний інститут, заснований містером Джонсоном і який також брав участь у позові, отримав 20 мільйонів доларів. Судові витрати та податки також вимагали частки. Після цього обидві сторони заявили про перемогу та влаштували галасливі вечірки.
На згадку про цю подію залишилося фото, зроблене в червні 1986 року, майже через три роки після початку процесу. На ньому Барбара Пясецька з піднятими пальцями на знак перемоги знята на тлі свого маєтку. І це вже було фото однієї з найбагатших жінок світу, людини, чий стан і успіх гарантували їй життя з майже безмежними можливостями.
Культура, благодійність та політика
Після смерті чоловіка та вступу в права спадкоємиці Барбара Пясецька-Джонсон, прожила довге життя. Вона поїхала зі Сполучених Штатів у Монако, купила нерухомість в Італії та Польщі, а ось заміж більше не виходила.
Згідно з повідомленням про її смерть, опублікованому в The Times, пані Пясецька-Джонсон використала свій капітал для колекціонування та демонстрації творів мистецтва, а також для підтримки благодійних організацій, головним чином у Польщі. Так, 1990 року, у Королівському замку, у Варшаві, відбулася виставка «Opus Sacrum», на якій експонувалися твори західного релігійного мистецтва з особистої колекції Пясецької-Джонсон.
Ця виставка стала важливою культурною подією для Польщі, яка в той час важко прощалася зі своїм “комуністичним” минулим, і викликала позитивні відгуки критиків, які зазначали, що вітчизняні музеї поодинці не змогли б провести подібні заходи, оскільки перебували у тяжкому фінансовому становищі.
У статті The Times також згадувалася невдала спроба Пясецької-Джонсон врятувати суднобудівний завод ім. Леніна у Гданську та будинок профспілкового руху «Солідарність», які мали закрити.
1989 року вона пообіцяла інвестувати у верф до 100 мільйонів доларів. Після цього The New York Times Magazine опублікував її фото разом із Лехом Валенсою на обкладинці та статтю із гучним заголовком “Американський ангел Валенси”. Однак угода провалилася. Вивчивши ситуацію, консультанти, найняті Пясецькою-Джонсон, назвали умови інвестування, які включали великий перелік поступок від робітників. А саме, відмову від страйків та суттєве скорочення штатів.
У повідомленні про смерть Барбари Пясецької-Джонсон також згадувався її благодійний фонд, який допомагав студентам і фахівцям з Польщі продовжити навчання у Сполучених Штатах. Крім того, The Times писав, що Пясецька-Джонсон протягом багатьох років надавала значну фінансову підтримку руху «Солідарність», жертвам воєнного стану в Польщі, різним будинкам для людей похилого віку та установ для матерів-одиначок, окремим медичним закладам і низці інших важливих гуманітарних проєктів.
