Яка косметика була популярна серед вроцлавʼянок в радянські часи

Жінки, чия молодість проходила в радянські часи, щиро вважають, що сучасним дівчатам неабияк пощастило, адже вони мають безмежне різноманіття косметики та засобів з догляду. У ПНР такого не було. Крем Nivea на всі випадки життя, традиційні парфуми Pani Walewska або Być Może та незмінна помада Celia — ось стандартний набір, яким володіла кожна друга вроцлавʼянка у 50-80 роках ХХ століття. Чим ще могли себе побалувати у плані догляду за собою жінки часів ПНР у Вроцлаві — розкажемо у цій статті на wroclawanka.eu.

Ринок косметики у ПНР

Якщо досліджувати косметику, що була представлена на ринку Польської Народної Республіки, по-перше, це не займе багато часу, адже асортимент був дуже невеликий. По-друге, треба відмітити, що досить великий відсоток сировини, яка використовувалася при виробництві засобів для догляду за шкірою та волоссям, становили натуральні екологічні матеріали. І по-третє, косметика у ПНР була завжди у жорсткому дефіциті. 

Вітчизняних виробників було небагато, здебільшого це державні компанії. Серед них найвідоміші: Pollena-Uroda, Pollena-Ewa, Fabryka Kosmetyków “Miraculum”, INCO, Ostrzeszowska Fabryka Chemiczna. Іноземна косметика була беззаперечним предметом розкоші. Її можна було придбати у Pewex, але коштувала вона дуже дорого. Дозволити собі французькі парфуми або італійську помаду могли акторки, моделі, співачки та дружини політиків. 

Польська косметика була напрочуд гарної якості. Використовувати природні екстракти було зручніше й дешевше, ніж складні та дорогі синтетичні компоненти. Тож від цього вигравали всі: споживачі отримувати натуральний продукт, а виробники — дешеву собівартість. Це сьогодні екологічне мило ручної роботи у крафтовому пакуванні коштує у декілька разів дорожче, ніж фабричне. А в радянські часи було все навпаки. Люди були готові віддати багато грошей за іноземний брусок мила з синтетичними віддушками і зовсім не цінували вітчизняне, хай й негарне на вигляд, але якісне та натуральне мило у скромній паперовій упаковці. 

Ще одна проблема — дефіцит як кількості, так і різноманіття. Великого асортименту не було. Ніяких лосьйонів, основи під макіяж, хайлайтерів та бронзаторів не було. Дуже складно було знайти і якісь сонцезахисні засоби. Іноді траплялися креми зі SPF: Solaris, Celia або Sombrero, а також масла Mirasol, Unisol або Florina, але дуже рідко. Всю косметику застосовували дуже економно, деякі жінки парфумами користувалися лише з вагомим приводом — походом до кінотеатру чи ресторану. Але цей дефіцит активно розвивав жіночу фантазію, вони постійно вигадували нові способи стати гарнішими з допомогою підручних засобів. Наприклад, вони іноді замість пудри брали зубний порошок, а лак для волосся замінювали цукровою водою.

Крем Nivea — доглядовий засіб №1 

Універсальність — слово, яким можна було охарактеризувати косметологічні засоби часів ПНР. Це легко простежити на прикладі кремів. У ті часи вроцлавʼянки, як і більшість радянських жінок, мали у своєму арсеналі Nivea Cream — темно-синю упаковку з білим написом. Він, до речі, й досі продається у багатьох магазинах. Єдина відмінність — це те, що зараз він стоїть на багатоярусних стелажах серед безлічі інших кремів, сироваток, флюїдів та еліксирів. Тоді ж просто між словом крем та Nivea можна було поставити знак дорівнює. 

Жінки використовували його для усього: зранку та на ніч, влітку та взимку, після гоління, від сонця, навіть натирали взуття для блиску. Крем Nivea був доволі дешевим, доступним та гідної якості. Ним із задоволенням користувалися як прості жінки, так і зірки. Деякі з польських акторок й співачок, що були популярні у часи ПНР, у своїх інтервʼю на запитання про секрети краси часто згадували незмінний нівеївський крем. 

Сіре мило

Ще один приклад універсального польського засобу — популярне у ПНР мило Biały Jeleń. Його також використовували усюди:  для купання, вмивання, прання та чищення різних поверхонь. Це мило було не дуже привабливе на вигляд, мало брудний сірий відтінок, але відрізнялось екологічним гіпоалергенним складом. Мило Biały Jeleń навіть призначали дерматологи як засіб боротьби з надлишковою сухістю шкіри, подразненнями та екземою. 

Було в магазинах і звичайне туалетне мило: Jacek i Agatka, Zielone Jabłuszko, Bambino, Kajtek і Bobas. А якщо треба було обрати приємний та корисний подарунок, тоді брали дорожче та ароматизоване мило For You, Lotos, або Luksja.

Популярні шампуні та альтернативні засоби

В лінійці засобів для догляду за волоссям також не було широкого асортименту. Найпопулярніший у Вроцлаві шампунь у радянські часи — «Сімейний». З назви стає зрозуміло, чому його полюбляли заощадливі господині. Цей шампунь підходив для всіх членів родини та за замовчуванням для всіх типів волосся. 

Шампуні також переважно складалися з натуральних компонентів. Зазвичай у складі був один основний елемент, який і давав назву шампуню, наприклад: яєчний, дріжджовий, з кропивою тощо. На полицях деяких магазинів можна було знайти дитячий шампунь Bambi, а якщо дуже пощастить, то й натрапити на емульсію для волосся Gloria.

У жіночих журналах того часу часто траплялися корисні поради — як доглядати за волоссям з використанням підручних засобів. Тому було зовсім не дивно, коли жінки ополіскували волосся березовим соком або розчином оцту, втирали у голову яйця або натерту цибулю. 

Легендарні парфуми

Якщо запитати про модні польські аромати жінок у Вроцлаві, що були вже у свідомому віці у 60-80-х роках ХХ століття, ймовірніше за все, вони згадають два парфуми: Pani Walewska та Bać Moze. Якщо їх порівнювати з сучасними парфумами, можливо вони здадуться надто інтенсивними та різкими, але тоді це було модно — залишати по собі яскраво виражений квітковий шлейф.

Pani Walewska — парфуми, що зʼявилися на полицях польських магазинів у 1971 році. Вони мали оригінальний креативний дизайн — флакон насиченого синього кольору у формі відомого капелюха Наполеона Бонапарта з портретом однієї з його коханих жінок — польської красуні Марії Валевської.  Сам аромат поєднував у собі три акцентні ноти: конвалію, жасмин та троянду. 

Парфуми Być Może («Може бути») теж випускала та ж фірма, що і Pani Walewska  — Miraculum. Вони коштували значно дешевше та виглядали не так імпозантно, але мали своїх прихильниць. Перший парфум цієї серії поєднував аромати дуба, бергамоту, сандала, пачулі та ладану. Потім виробники використали успішний маркетинговий хід. У кожному новому парфумі вони додавали до назви якісь відоме місто. Так зʼявилися Być Może London з нотками гіацинта, Być Może Rome з мімозою та жасмином, Być Może New York з ароматом персика, апельсина та ванілі, Być Może Tokyo з легким ірисовим шлейфом. 

Також були популярними туалетні води Jaśmin, Konwalia, Sekret, Florina, Nowoczesne, Lily of the Valley. 

Ближче до кінця 80-х років у Peweks вже можна було придбати елітні європейські парфуми: Kobako (Bourjois), Chanel No 5 (Dior), Masumi (Coty) та Opium (Yves Saint Laurent).

Про польську моду у часи дефіциту читайте у статті.

Зелена помада та туш у коробочці

Беззаперечним лідером на ринку декоративної косметики у ПНР була фірма Celia. У косметичці кожної вроцлавʼянки була або помада, або туш, або румʼяна, або пудра цієї фірми. Продукцію Celia можна було придбати всюди: в аптеках, кіосках Ruch або магазинах Społem. Виробник — ZZG Mazowieckie Zakłady Chemiczne — розташований в Прушкуві, був також великий виставковий зал у Варшаві.

Та все ж таки треба відзначити два культових продукти Celia. Перший — тверда туш. Вона являла собою невеликий пресований чорний брусок у картонній коробочці, в комплекті була пластикова щіточка. Щоб нафарбувати вії, треба було намочити цей пензлик та набрати пігмент з коробочки. Важливо було мати поруч у цей момент голку, або щось тонке та гостре, щоб розділити вії, бо вони майже завжди склеювалися між собою. 

Другим хітом від Celia була зелена помада, яка мала у складі спеціальні окислювальні компоненти. Після нанесення на губи помада змінювала свій колір на яскраво-рожевий.

Тож тепер ви знаєте, якою косметикою та засобами догляду за шкірою й волоссям користувалися в ті часи вроцлавʼянки.

А які були зачіски популярні у ПНР — читайте у статті.