Вроцлав був відомим у середньовіччі як велике європейське місто. Воно збагачувало культуру Польщі не лише своїми чудовими готичними будівлями, а й відомими майстрами та їх витворами. Так, моду на золоті вироби диктувало вроцлавське золотарство. Завдяки йому, місто отримало славу далеко за межами Нижньої Сілезії. Це найвідоміше художнє ремесло в регіоні, засноване ще в 13 ст., пише wroclawanka.eu.
Осередок золотарства
Вроцлавська гільдія золотарів була заснована у 1263 році. В той час, до міста прибув майстер Йоганнес. Він спеціалізувався на виробах для церкви, багатої еліти, герцогів. Гільдія проіснувала до 1893 року. За цей час моду на золото поширювали 1352 майстри.
У 80-х роках 14 ст. у Вроцлаві проживало 12 тис. осіб. Серед них майстрами-золотарями було 29 осіб. Кожен мав кількох помічників та одного учня. Вроцлавські золоті вироби характеризувались тим, що на кошиках чи ніжках чаші розміщували медальйони зі спеціального скла з фігурами святих.
Спершу, майстри не маркували свої вироби. Їх можна було пізнати по характерному різьбленню. Офіційно, маркування ювелірних виробів почалось 8 лютого 1539 року. Це була літера “W” в овалі та з клеймом майстра збоку. У 1677 клеймо змінилось на зображення голови покровителя міста – Івана Хрестителя.
І хоч понад 600 років вроцлавські золотарі отримували замовлення від різних установ, магнатів та багатих міщан, основними замовниками та розповсюджувачами моди на вроцлавське золото була католицька церква. То були найбагатші меценати ювелірної справи міста. Більшість із золотих виробів використовувались під час проведення літургії.
Вроцлавські золотарі поширювали своє уміння за межі Нижньої Сілезії: Західна Європа, Вірменія, Чехія, Австрія та Угорщина. Вроцлавське золотарство було таким популярним, що у майстрів з Нижньої Сілезії навчались підмайстри з усієї Європи. В тому числі з таких центрів золотарства як Аугсбург та Нюрнберг.
Відомі золотарі
Вроцлав був багатим на умільців-золотарів. Саме вони визначали характер цього ремесла. Наприклад, Освальд Роте був майстром вже у 1503 році, коли набирала популярність готика. Саме він став автором гербового релікварію св. Станіслава 1507 року, у формі руки. Андреас Гайдекер створив гербовий релікварій св. Ядвіги у 1512. Ювелірні вироби знаходились у церкві св. Хреста.
Відродження та маньєризм знайшли своє втілення у роботах видатних золотарів Пауля Ніча та Каспера Пфістера, які працювали для Вроцлавського собору. Якоб Гедельгофер та Матіас Сбарський були представниками золотарів часів бароко. Вони народились у Варшаві та Львові, відповідно.
Представниками ювелірної справи періоду рококо був Георг Наварра, найвідоміші роботи якого знаходяться у Замості. Карл Готтрід Гаазе, Кристіан Фрідріх Менцель, Йоганн Готтрід Окруш також мали славу гарних майстрів золотарства.
У 19 столітті був 251 вроцлавський законодавець золотого ремесла. Вони ділились на дві групи. Перша – представляла класицизм: Давід Готліб Рауднер, Роберт Хaертет та ін. Друга група відрізнялась тим, що наділяла витвори ювелірного мистецтва особливою еклектичною формою.
У 19 ст. також ріс попит на золоті вироби. В кінці 19 ст. масово почали відкриватись ювелірні компанії. Згодом, то вже були фабрики масового виробництва срібних та гальванічних виробів. Як виявилось, це було дешевше. Тому дана галузь швидко витіснила ручне виготовлення золотих виробів. Так остаточно припинилось фінансування даного виду ремесла. Почали діяти правила вільного ринку, що й спровокувало занепад вроцлавського золотарства.
В сучасності вироби вроцлавських ювелірів дуже охоче купляють в Європі та США. У міжвоєння у Вроцлаві діяло 80 компаній та великих ювелірних майстерень. Золотарство практикувалось лише в Королівській Академії образотворчого мистецтва Вроцлава. До Першої світової вона мала свою ювелірну майстерню, яку очолював видатний скульптор Теодор фон Гозен.
Після 1945 змінилась влада у Польщі. У Нижній Сілезії зникло все фабричне виробництво даної спеціальності. Певні кооперативи ремісників намагались досягти колишнього обсягу виробництва золотих виробів та їх художньої цінності. Втім, марно.
Скарб з Бреми
Вроцлавський історик мистецтва Ева Плюта, котра працює у міському музеї Вроцлава, розповіла про найцінніший ювелірний скарб міста із Бреми. Це історія про післявоєнне польське музеєзнавство та унікальні таланти вроцлав’ян.
Як вже було сказано вище, у часи бароко та Відродження, вроцлавські золотарі диктували моду на золоті вироби далеко за межами Нижньої Сілезії. Майстри працювали на замовлення багатих королівських родин, аристократів та музейних колекцій. На жаль, за час Другої світової майже всі артефакти вроцлавського золотарства було втрачено. До певного часу.
Одного разу музейний працівник збирався на Маастрихтський ярмарок. Там виставлялась німецька галерея з Бреми, котра володіла колекцією вроцлавських золотарів часів Відродження. Збірка коштовностей була велика, видатна, унікальна та дорога.
Вартість купівлі виробів була, справді, високою. Тож, після повернення із Нідерландів, колеги морочили собі голову, де взяти гроші на цей витвір вроцлавського золотарства. Персонал зрозумів, що потрібно залучати громадськість. Повернути такий скарб з Бреми стало важливою ціллю для музею.
Збір почався, люди гарно реагували та долучались до акції. Мер Вроцлава Рафал Дуткевич також пообіцяв, що додасть до суми стільки, скільки вдасться зібрати мешканцям. До акції долучились навіть дошкільнята. Завдяки допомозі усіх небайдужих, Вроцлавський музей таки зумів викупити кілька десятків унікальних елементів посуду.
Так, золоте приладдя мало більше декоративну функцію, ніж ужиткову. Ева Плута ділиться, що речі були дуже цінні для історії Вроцлава. Це велика вдача – викупити унікальний оздоблений кухоль з кришкою, глечик для вина та 12 апостольських ложок.
Найстаріший поліційний значок
На значку зображений герб Вроцлава. Він датується 1540 роком. Герб міста було створено десятьма роками раніше. Тоді міська управа вирішила прикрасити гербом об’єкти та місця, що мали відношення до магістратської служби.
Цей значок музею вдалось викупити у 1970 році. Коштував він як авто FIAT. Відзнака оточена орнаментом. Саме це збентежило працівників DESA. Він був підписаний як герб Вроцлава із 19 ст. в орнаментальному обідку. Куратори Вроцлавського музею роздумували, що значок повинен бути ще старішим. Як виявилось, герб був з епохи Відродження.
Його фотографували для обкладинок видань 30-х років 20 ст., як значок муніципальної поліції. Підтверджено, що це найстаріший знак правоохоронних органів в Польщі. На жаль, зберігся лише цей єдиний зразок, хоч до війни, їх було більше.
Коштовний бик
Процес придбання найстаріших предметів золотарства почався в 19-20 століттях. Наприклад, понад 200 пам’яток вроцлавських золотарів братство з Цвінгеру передали на зберігання у Сілезький музей художніх промислів та старожитностей 1896 року. Власниками залишалось братство. Вони не хотіли позбуватись прав на ці скарби та очікували зберегти до них доступ.
Одна подія дуже обурила місцеву громадськість. Випадково, продали одну із коштовностей гільдії золотарів. Це був срібний кухоль у формі бика з 1600 року. Його виготовив відомий аугсбурзький ювелір Еліас Цорером. Після виставки золотарства у Вроцлаві 1905 року, кухоль потрапив до Берліна, а тоді до музею в Карлсруе.
Те, що цю унікальну річ вроцлавського золотарства продали за межі Сілезії, вроцлав’яни розцінили як скандал. Боляче, але цей кухоль так і не вдалось викупити знову. З того часу робились спроби придбати всі пам’ятні речі вроцлавського золотарства. Їх збирали місцеві гільдії, братства та компанії, аби передати до музейних колекцій.
Після 1905 пам’ятки братства із Цвінгера передали до Вроцлавського музею. Вони є неоціненними для культури Сілезії. На жаль, знаменитий бик до Вроцлава так і не повернувся. Місто так безглуздо втратило одну з найцінніших та незвичних посудин. Бик залишається гордістю музею в Карлсруе. Такий самий виріб цього ж золотаря зберігається в Касселі, що в Гессені.