Історія життя монахині та феміністки з Вроцлава — Едіт Штайн

Єврейка, що народилася у Вроцлаві, а загинула жахливою смертю у газовій камері Освенцима. Жінка, що була спочатку юдейкою, на якийсь час зовсім відмовлялася від релігії та позиціювала себе атеїсткою, а потім цілковито присвятила життя католицькій церкві. Та навіть після смерті вона продовжила жити у серцях тисяч вірян, адже її проголосили святою та однією з покровительок Європи. Ім’я цієї жінки — Едіт Штайн, і в цій статті на wroclawanka.eu ми розкажемо про її незвичайний життєвий шлях. 

Велика родина та щасливе дитинство 

Августа Курант та Зігфрід Штайн походили з Великої Сілезії. Подружжя відрізнялося нетиповим для тих часів авантюризмом, сміливістю та легким ставленням до змін. Після весілля вони деякий час жили в Глівіце, заснували там компанію з торгівлі деревиною. Але, маючи більші амбіції, Августа із Зігфрідом переїжджають до Люблінця. І знову засновують бізнес з нуля. Та Штайнам й тут не сиділося на місці. Вони вирішують їхати підкорювати столицю краю. Вроцлав тоді активно та бурхливо розвивався. І нібито у цих переїздах немає нічого надзвичайного. А тепер уявіть, як це — змінювати кардинально життя, коли в родині є ще й діти. А їх у Штайнів було аж одинадцять (на жаль, четверо з них померли у дитинстві).

Останньої, одинадцятою, була Едіт. Вона народилася 12 жовтня 1891 року на велике єврейське свято — Йому Кіпур. Цей день має особливо цінне значення для євреїв, його вважають днем спокути та покаяння. Раніше в цей день люди визнавали всі свої гріхи над головою ягняти, потім рабин сповідував його, відпускаючи гріхи всього єврейського народу. Ягня клали на жертовник на головній площі, він ставав прообразом Ісуса Христа. В майбутньому дослідники проведуть паралелі між цим святом та життям Едіт Штайн, яка народилась в цей день й також померла, спокутуючи гріхи свого народу.

Та поки дівчинка жила у великій щасливій родині. Коли їй було два рочки, раптово помер тато. Августа не тільки не опустила руки, залишившись без чоловіка та сама з дітьми. Вона змогла всіх підняти на ноги, дати дітям хорошу освіту та поліпшити житлові умови від маленької орендованої квартири до великої вілли. Попри те, що мати багато та тяжко працювала, у родині завжди був мир, злагода, любов та повага один до одного.

Мінливий інтерес до навчання

До школи маленька Едіт пішла у шість рочків. Дівчинка була розумною та кмітливою, з нею багато займалися старші сестри й брати, тому навчання давалося їй легко. 

Едіт Штайн завжди виділялася серед своїх однокласників, мала відмінні оцінки та повагу вчителів. Тому для всіх стало несподіванкою, коли у 14 років дівчина просто пішла зі школи. Вона пояснила це тим, що відчувала себе не на своєму місці. Штайн знала, що має якесь важливе призначення та не повинна просиджувати весь час за партою. Едіт поїхала до Гамбурга зі своєю сестрою Ельзою та її чоловіком. Там вона розуміє, що її серце не лежить до навʼязаної родичами юдейської віри. Вона взагалі не відчуває потреби у будь-якій релігії та стає атеїсткою.

Але, повернувшись до Вроцлава, Едіт знову відчула інтерес до навчання. Попри велике відставання, вона змогла наздогнати навчальну програму та у 1911 році склала випускні іспити на відмінно. Після школи дівчина вступила до Вроцлавського університету, там почала вивчати історію, німецьку філологію, філософію та психологію. Доленосною для Штайн стала зустріч з професором Геттінгенського університету Едмундом Гуссерлем. Після першої ж його лекції вона забула, що хотіла писати докторську з психології, та занурилася з головою у вивчення феноменологічної філософії. 

У пошуках себе 

Світ був на порозі великої війни. Едіт не могла зосередитися на навчанні, відчувала, що має бути корисною у важкі часи. Вона проходить курс з підготовки медсестер у Лікарні Всіх Святих у Вроцлаві. На початку 1915 року дівчина складає державні іспити з історії, філософії та німецької мови. Одразу після цього її викликає Червоний Хрест до австрійської лікарні. Через пів року Едіт повертається та нарешті розпочинає працювати над докторською дисертацією. Але знову вона відволікається та влаштовується вчителькою латині в одну з вроцлавських шкіл (нинішня школа №1).

Не може забути Штайн й свого наставника — Едмунда Гуссерля. В школі їй стає скучно та вона відправляється до свого вчителя. Два роки Едіт працює асистенткою Гуссерля у Фрайбурзькому університеті.

У листопаді 1918 року Штайн повертається до Вроцлава, займається громадсько-політичною діяльністю, викладає філософію.

Статтю про сучасну активістку Адріанну Клімашевську читайте за посиланням.

Зміна віри 

Після 30-річчя Едіт Штайн починає проявляти зацікавленість до ордену кармелітів, але дуже боїться, що якщо про її нові релігійні вподобання дізнається мати, вона буде вкрай засмучена. Августа й так тяжко перенесла звістку про атеїзм доньки, адже була дуже віруючою.

Тож Едіт продовжує працювати в університеті, аж поки її не звільнили у 1933 році з приходом до влади нацистів. Штайн намагається боротися проти репресій, що почалися. У квітні 1933 року вона пише листа Папі Пію ХІ, в якому просить його відреагувати на переслідування євреїв, котре може, на думку філософині, обернутися переслідуванням й гонінням усіх християн. У серпні Едіт приїжджає до матері та наважується їй розказати про свої плани вступити до монастиря кармеліток. Августа, як і очікувалось, не змогла прийняти вибір доньки. Коли Едіт Штайн покидала рідний дім, ніхто з родичів навіть не поїхав з нею на вокзал.

Життя в монастирі

14 жовтня 1933 року Едіт вступила до монастиря сестер кармеліток у Кельні. «Це була моя перша зустріч із Хрестом і божественною силою, яку Він надихає тим, хто його несе. Я вперше побачила перед своїми очима Церкву, народжену відкупними стражданнями Христа, яка перемогла жало смерті. Це був момент, коли мій атеїзм було розбито, юдаїзм зблід, а Христос засяяв переді мною: Христос у таїнстві Хреста», — казала Штайн.

Через пів року відбулося облачення, під час якого вона прийняла монаше ім’я Тереза ​​Бенедикта від Хреста.

1933 рік був проголошений католицькою церквою Святим роком, всі тоді відзначали 1900 річницю смерті Ісуса Христа. Едіт розказувала, що саме тоді вона усвідомила, що їй належить нести хрест за свій народ: «Я говорила зі Спасителем і сказала Йому, що знаю, що це Його хрест, який зараз покладений на єврейський народ, і що більшість не розуміє цього, але ті, хто розуміє, повинні взяти його добровільно від імені усіх». 

У монастирі Штайн продовжувала займатися  науковою роботою. Саме там вона написала свою відому роботу «Скінченне буття та вічне буття». Трохи пізніше до Едіт доєдналася одна з її сестер — Роза. Вона також прийняла католицьку віру, прийшла до Кельнського монастиря, але не стала черницею. У 1938 році Тереза ​​Бенедикта від Хреста склала вічні обітниці.

Трагічна загибель

Ситуація ставала дедалі напруженою. Терор набував все більших обертів. Євреї підлягали вже не прихованому фактичному винищенню. 

Кришталева ніч з 9 на 10 листопада 1938 року стала справжнім жахіттям. Сотні синагог в Австрії та Німеччині були спалені, тисячі євреїв розстріляні та відправлені у концтабори. 

Едіт Штайн майже місяць провела у постійних мовчазних молитвах. 

Коли загроза в Німеччині стала очевидною, Терезу Бенедикта від Хреста разом з іншими монахинями перевели до кармелітського монастиря в Ехті, містечка в Нідерландах. Там Едіт продовжує молитися та пише свою чергову роботу «Знання про Хрест». Та закінчити її не судилося. 2 серпня 1942 року гестапо увірвалося до монастиря та нацисти забрали всіх його єврейських мешканців. Разом зі своєю сестрою Розою Едіт Штайн загинула у газовій камері. 

Беатифікація 

Після закінчення війни багато хто згадував про Терезу Бенедикта від Хреста. Створювалися різні асоціації, які обирали саме її за покровительку. 

У 1962 році митрополит Кельнський кардинал Йозеф Фрінгс розпочав процес беатифікації. Довгих 10 років тривали підготовчі та перевірчі процеси. Тільки у 1972 році всі матеріали були перевезені до Риму. 

І ще через 15 років, 1 травня 1987 року, на стадіоні в Кельні Папа Іван Павло ІІ оголосив Едіт Штайн блаженною. Беатифікація стала вступом до процесу канонізації, який завершився у 1997 році. 

Через рік, 11 жовтня 1998 року, в Римі Іван Павло ІІ проголосив сестру Терезу Бенедикту від Хреста святою. Ще раз свята Тереза ​​Бенедикта від Хреста була вшанована польським Папою 1 жовтня 1999 року, коли він оголосив її Покровителькою Європи. 

Історію життя Покровительки Сілезії Фредеріки фон Реден читайте у статті.