Напевно, хтось дуже здивується, але ще не так давно, у ХІХ ст. люди мили голову… золою, розведеною в окропі. Мало того, ця звичайна для сучасної людини процедура ще й вважалася шкідливою для здоров’я.
У цій статті на сайті wroclawanka ми розповімо про правила гігієни в Сілезії в недалекому минулому, як милися і прали білизну місцеві жінки, і що змінилося з того часу.
Особиста гігієна для всіх
Для сучасної людини прийняти душ, вимити голову, почистити зуби – рутина, щоденний ритуал, на який не варто зважати. Однак, так було не завжди. Розуміння важливості особистої гігієни, у тому сенсі, який в нього вкладаємо ми, з’явилося лише 150-200 років тому. І сталося це, звичайно, не само собою. Ідею в маси просували ентузіасти, які свято вірили у користь чистоти тіла. Так, у Польщі цією справою займалася Люцина Чверчакевичова — авторка популярних довідників та календарів для жінок.
Пані Чверчакевичова була великою шанувальницею здорового способу життя та особистої гігієни. Борючись з невіглаством та забобонами в суспільстві, вона вела активну просвітницьку роботу — перекладала, адаптувала та публікувала у ЗМІ статті видатних учених, а також ділилася власними спостереженнями у цій галузі.
Зазначимо, що поради п. Люцини відрізнялися практичністю і були переважно розраховані на освічений середній клас та обмежену у коштах бідноту. Особливо велику популярність у Сілезії мав її рецепт приготування мила з жирових відходів.
Ванни, лазні та миска з глечиком
У першій половині ХІХ ст., у деяких будинках Вроцлава з’явилися окремі ванні кімнати. Втім, це була така розкіш, що дозволити її собі могли тільки дуже забезпечені люди. Всі інші городяни милися по-старому, користуючись глечиком, мискою, і відром для зливу брудної води.
А якщо потрібно було помитися більш ретельно, люди йшли в громадські лазні. Перший заклад такого типу у Польщі відкрився у 1840 р., у Познані, потім у Варшаві та в інших містах. Щодо жителів невеликих населених пунктів — селищ та сіл, до їхніх послуг у теплу пору року були водоймища, річки та струмки.
Мити голову небезпечно для здоров’я?
У це важко повірити, але в “освіченому” XIX столітті, більшість населення Європи була впевнена, що мити голову шкідливо для здоров’я. Мало того, цю ідею підтримувала й медицина, яка стверджувала, що миття голови призводить до хронічної мігрені. Натомість лікарі рекомендували чистити волосся… висівками чи рисовим порошком, який слід було насипати на маківку перед сном, а вранці вичісувати гребінцем.
Радикально підхід до гігієни почав змінюватись лише на початку XX століття. У 1903 р., у Німеччині, зробили перший шампунь для волосся. Він, до речі, сильно відрізнявся від звичного нам продукту. То був порошок, який розчиняли у воді, і мили цією рідиною голову. Що стосується звичайного рідкого шампуню, то він з’явився менш як 100 років тому, у 1927 році.
Як помитися без мила?
За старих часів найпоширенішим миючим засобом у населення була зола, залита окропом. У результаті виходив лужний розчин, що розчиняв і змивав жир. Використовувалося також коріння рослини — Мильнянки звичайної, яка містила велику кількість сапоніну.
До відома, сапонін — складне безазотне з’єднання групи глікозидів, яке утворює при контакті з водою пінистий розчин.
Крім того, у багатьох будинках був популярний луг — суміш золи від спалених дерев або трав, до якої додавали тваринний жир.
Життя жінкам Сілезії суттєво полегшила поява господарського мила. Його виробляли у Польщі з 1921 р. “Сіре” мило виявилося більш ефективним засобом, ніж луг, для видалення бруду зі шкіри рук, тіла, обличчя, волосся. Крім того, ним зручно було прати одяг, чистити килими та навіть мити підлогу.
Завдяки своїй універсальності, цей продукт став незамінною річчю у багатьох будинках на довгі роки та має попит у покупців і у наш час.