У 1989 році у світі відбувалися значні геополітичні трансформації. Зміна режиму у Польщі також вплинула на моду та стиль. Це був період мрій та надій на краще майбутнє, хвилюючого очікування та повної невідомості, пише сайт wroclawanka.eu. Тож цей мінливий емоційний фон відіграв певну роль у вподобанні поляків в одязі. Які нові модні тенденції прослідковувалися у Польщі в період перебудови — розказує culture.pl.
Кардинальні та динамічні зміни
Якщо подивитися на польську моду часів трансформації, це нагадує скоріш перегляд старого шкільного альбому. Перші думки: «Які всі смішні! Та тоді вважали себе дуже крутими!». Помітна свіжість, сміливість, ентузіазм та якийсь азарт. Але водночас проглядається невпевненість та тривожність: «Як це правильно носити? Чи не занадто це вульгарно та самовпевнено? Може, краще одягти старі звичні речі?». Вирази обличчя та пози немов взяті з кінофільмів та серіалів. Всі нагадують старшокласників у школі, які хочуть виділитися з натовпу, але водночас залишатися частиною загальної групи. Польське суспільство намагалося пристосуватися до нових реалій й капіталізму та якнайшвидше зняти з себе безликий та непоказний радянський костюм. Деякі дослідники також повʼязують модні тенденції часів трансформації з появою середнього класу.
Дрес-код змінювався дуже динамічно та несподівано. Спочатку щось швидко ставало писком моди, а через короткий проміжок часу вже вважалося моветоном та несмаком. Памʼятаєте мобільні телефони розміром з цеглину, валізи з кодовим замком, малинові піджаки? Колись це було ознаками значного успіху, але дуже швидко стало темою для жартів.
Історикиня культури Магда Щесьняк у книзі «Норми видимості. Ідентичність в епоху трансформації» аналізує зв’язок моди та класової приналежності моди на прикладі шкарпеток: «На початку політичної трансформації білі шкарпетки символізували сучасність, витончений стиль та підприємницький потенціал. Але вже наприкінці першої половини 90-х вони стали прикладом невміння елегантно одягатися, синонімом вульгарності та регресу. Про приналежність до конкретної групи може свідчити знання кодів і вміння їх розпізнавати. Справжні бізнесмени наприкінці 90-х уже знали, що білі шкарпетки не можна одягати у жодному разі».
Статтю про польську моду за часів дефіциту читайте за посиланням.
Золоті часи для підробок
Зараз до підробок ставлення досить категоричне. Більшість європейців схиляється до споживання оригінальних товарів в усіх сферах, включаючи індустрію моди. Та на початку 90-х поляки не дуже переймалися питанням етичності щодо брендів та торгових марок. Головне, що нарешті одяг став доступним. Не треба було їздити на інший край міста у пошуках нової сорочки чи пари кросівок, штовхатися на ринку та стояти в чергах до комісійних магазинів. Купити одяг та взуття перестало бути проблемою. До того ж зʼявилося шалене різноманіття, що було для колишніх радянських громадян дуже дивно та незвично. Тому питання марки та якості відійшло на другий план.
У 90-ті роки польський ринок був переповнений підробками, але це нікого не бентежило, ніхто не вважав це дурним смаком. Люди просто насолоджувалися новою можливістю обирати та купляти, що заманеться.
Яскраво ілюструє цю тенденцію польський фільм тих часів — «Павучихи» (Pajęczarki). Одна з героїнь, студентка академії фізкультури, щиро радіє, коли отримує кросівки марки Uma. Вже в іншій сцені вона зʼявляється у кадрі у тих самих кросівках, але на яких вже значиться логотип Puma. Це доводить те, що тоді в Польщі ставлення до брендів було досить байдуже.
Змінюватися ця тенденція почала в міру дедалі активнішого розвитку закордонних фірм у Польщі. Згодом логотип починає відігравати все більш істотну роль. Але у 1989-1990 роках поляки на нього майже не зважали. Трохи пізніше у суспільстві почала транслюватися думка, що оригінали кращі за підробки, і йдеться не лише про зовнішній вигляд. Тоді почалося протистояння західного (оригінального, сучасного та просто кращого) зі східним (низькоякісними підробками). З’явилися нові нематеріальні цінності, такі як марка. Іміджу бренду ще не існувало, та він почав чітко виявлятися з появою на польському ринку польсько-італійської компанії Deni Cler у 1991 році. Подібної стратегії дотримувалися й інші польські та закордонні фірми, що почали зʼявлятися на початку 90-х: Hexeline, Big Star, Leo Lazzi, Gino Rossi, Americanos, Simple.
Базар моди
Такого поняття як «ринок моди» в ті часи в Польщі не існувало. Так, звичним людям було що одягнути, але для людей, які були повʼязані з модою професійно, тобто стилістів, модельєрів, журналістів, дизайнерів, працювати було дуже важко. Для того періоду більше підходить поняття «базар моди». Адже, як і в усіх колишніх республіках СРСР на початку 90-х, вся мода зосереджувалася саме там. На базарах продавали одяг поганої якості, який нашвидкуруч шили невеликі фірми, непогано на цьому заробляючи.
Також в польських цехах часто шили одяг та взуття для західних фірм та перешивали західний одяг для польського ринку. Одним з таких прикладів була фірма з Битома, яка працювала на замовлення декількох західних брендів, у тому числі й відомої французької компанії Guy Laroche. У витончені французькі костюми Guy Laroche тоді були вдягнені бізнесмени всієї Європи, США, Лівану, Кувейту та Саудівської Аравії, а шили їх на звичайній фабриці в Польщі.
Продукція, спрямована на західний ринок, потрапляла і в польські магазини, але не користувалася там великим попитом. По-перше, покупців відлякувала ціна, бо була дещо дорожча за звичайні ціни на базарі. По-друге, полякам не дуже полюбився стриманий мінімалістичний стиль, який був притаманний одягу в Європі в ті часи. Людям хотілося чогось яскравішого та помітнішого. Як часто робили місцеві власники пошивальних цехів? Вони закупляли велику партію якоїсь моделі з Європи, додавали до неї кілька деталей (манжети, хлястики, ґудзики, стрічки тощо) та продавали.
Список найпопулярніших секондхендів у Вроцлаві шукайте в статті.
Вплив модних журналів та серіалів
На формування модних звичок у Польщі впливали також журнали, які видавалися у 90-ті роки. Найпопулярнішими з них були: „Nowa Wieś”, „Zwierciadło”, „Przekrój”, „Twój Styl”. В них часто передруковувалися фотографії з відомих європейських видань: Brigitte, Burda, Elle, Gazie, Marie France. Таким чином, ці журнали для польських жінок ставали так званим вікном у Європу. До кравчинь зазвичай приходили з вирізками фото, за якими просили пошити модну європейську річ.
Моді у журналах відводилася особлива роль. Наприклад, у журналі «Nowa wieś» рубрику, присвячену актуальним тенденціям, поміщали на четверту сторінку. У сьогоднішніх умовах ринкової економіки тут публікують найдорожчу та найпрестижнішу рекламу.
«У новому сезоні актуальні насичені кольори. Деякі вбрання — як для подорожей та відпочинку, так і для виходу у світ, — шокують кольоровою композицією», — повідомляла журналістка в номері від 11 червня 1989 року, який вийшов відразу після перших частково вільних виборів.
Рубрика розповідала про новинки за залізною завісою. Журналістка, яка мала доступ до західноєвропейських журналів, переказувала їх зміст тим читачкам, для яких подібні видання були недоступні.
Ще одним чинником, який впливав на становлення моди у Польщі, був корпоративний європейський дрес-код. Вимоги до одягу на роботі транслювалися західними корпораціями. Чоловікам не дозволялося ходити на роботу у джинсах та светрах. Жінкам заборонялися короткі спідниці. Деякі фірми мали окремі обмеження. Наприклад, тканини в горошок, яскраві кольори, різноколірні принти.
Певну роль відіграв й телевізор. У Польщі завжди полюбляли дивитися серіали. Звідти також люди підхоплювали модні образи та прагнули бути схожими за стилем на кумирів. Одним з найпопулярніших серіалів була мильна опера «Династія». Стиль його акторів часто копіювали офісні робітники. Також модні ідеї черпали з «Санта-Барбари», «Пуаро Агати Крісті», «Беверлі-Хіллс» тощо. Молодь більше орієнтувалась на телеканал MTV.